Думки

Hellebore #СКРИП Spirit

Ранок та кава з вершками Всі думки замінив би твоїми словами Телпа ковдра гріє моє тіло Я пам'ятаю ту ніч,коли все тремтіло Погляд та подих дає нам надію Навіть зірки в небі про щось мріють Я мрію про тебе і це вже забагато Ти будеш зі мною потрібно лиш сказати По-справжньому тільки відчутти Без зайвих слів та рухів почути Що каже серце,а не мова тіла Скажи по-справжньому,щоб потім не тліло Бо у кожної людини є свої крила Душа,що ховається за своїми дверима Кожен хоче бути щасливим до неба Але ти подумай чи справді все це треба

2020-10-01 07:11:09

15

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

_SAҰANA_ĜŘÊĨŜ_ (Немного сумасшедшая богиня..и главная ТАМАДА СБ)

Красивый стих из интимной лирики, я бы сказала напитан атмосферой и какой то нежностью. Постарался, молодец. Я добавила в закладки

Відповісти

2020-10-01 07:12:41

1

Hellebore #СКРИП Spirit

@_SAҰANA_ĜŘÊĨŜ_ (Немного сумасшедшая богиня..и главная ТАМАДА СБ) Спасибо)Стараюсь делать не так всё печально)

Відповісти

2020-10-01 07:23:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13077

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12107