Труна
Я стою біля прірви на краю І відпускаю думки в небо Я зміг забрати всю ніч твою І більше мені нічого не треба Я буду жити під скронями твоїми Я буду жити в твоїй голові Я стану твоїми долонями І залишусь назавжди в крові Я потонув в думках про тебе В цій білій та бесонній хвилі Як я кохаю,знає тільки небо І квіти на моїй старій труні Немає сил боротись з болем Немає тяги до сірого буття Мене зустрічає,моє ромашкове поле Мене зустрічають-нові відчуття
2021-02-19 16:46:32
11
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2487
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515