Я - Джокер

Наян Коваль

Я – Джокер… Усмішка залита сльозами і болем. Ні, я не схибнувся. Я просто у депресії тону. Ні, я не вбивця, не відлюдько. Я просто народився не в той час. Ні, я не різкий і не шалений. Я просто наважився на ризик. Ні, я не поганий і не темний. Мене просто суспільство зіпсувало. Ні, я не зайвий і не даремний. Просто моя нога на шлях ще не ступала. Я просто Джокер. Лице із фарби. Мене ще ніхто не бачив і ніхто не знає.

2020-08-05 11:47:44

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Наян Коваль

@Евгений Якутович #ТОК Поэт-Энергетик это я не про себя, а про самого Джокера(в исполнении Хоакина Феникса)😁

Відповісти

2020-08-05 11:52:42

1

Наян Коваль

@Евгений Якутович #ТОК Поэт-Энергетик да, тут я с тобой полностью согласен. Он вообще то скорее антигерой, нежели злодей)

Відповісти

2020-08-05 11:56:00

1

Наян Коваль

@Евгений Якутович #ТОК Поэт-Энергетик это точно😂😂😂

Відповісти

2020-08-05 11:58:45

1

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4571

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11869