Сучасне кохання

Наян Коваль

(18+)
Двадцять перше століття. Настала ера нова. Немає молодих біля річки, тепер лише електросерця. Закоханих стало мало, то вимираючий вид. Любов потрапляє в обвали, руйнує її геноцид. Більшість тепер у екранах поцілунки у стікерах шлють. Кохання сидить у кайданах, квіти в саду не цвітуть. За вчинок вважать чоловічий прийнято комент чи лайк. І дівчина падає у відчай, бо хлопець заблокував. І стало мало потрібним романтика, море, свічки. Лише встигни їй написати будь що у прямий ефір. Не можу сказати напевно чи правильно ми ідемо. Та можу сказати я певно, цей вектор нас тягне на дно.

2020-08-12 05:40:07

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Наян Коваль

надія це завжди добре, будемо надіятись разом)

Відповісти

2020-08-12 18:51:35

Подобається

Інші вірші поета

В присутствии лишних очей... Маяк Чоловік кохати не вміє... Я - Джокер

Інші поети

Theodora Dove

@Theodora_Dove

Masha Debil

@Debilmasha

Zeen

@Blue_Bliss

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

7837

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

7504