Скорботні зміни

Наян Коваль

(18+)
Політика і релігія, різниця в чим? Давно не вірю я у щирість і тим, і тим. Маніпуляцій і влади джерело. Два колонізатори народ впрягли в ярмо. Забули вони правила, що писані для них: берегти народ від пагорба де сонця промінь зник; бути на сторожі, і щоб там не було, захищать нащадків ложе, щоб не убило їх жало. Давно вже Божі храми перетворились на вертеп, а усякі політради на збір хитрих щелеп. Не йму нікому я вже віри, для бідних захист зник. Колись, де честь — тепер скотина. Зламався світла обеліск.

2020-08-19 18:38:54

6

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Наян Коваль

@Дмитро Федорко почитай більше укр. поезії) там в "чим" використовують) і "усякі" теж) А щодо узгодження іменника з числівником дякую, трохи підзабув)

Відповісти

2020-08-20 11:51:59

Подобається

Дмитро Федорко

@Наян Коваль "чим" використовують, але Ви вжили його не коректно. "Усякі" - це вже більше до суржику, ніж до літературної мови.

Відповісти

2020-08-20 11:55:41

1

Наян Коваль

@Дмитро Федорко дякую, візьму на озброєння) але вже на майбутнє, бо твір є, він відбувся)

Відповісти

2020-08-20 11:59:12

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1504

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11994