Троянда
Наян Коваль
Вранішнє небо. Зоря остання зникла. Сонце тільки проміння пустило, і природу швидко від сну пробудило. Уночі троянда, туманом оповита, на ранок пелюстки у роси вмочила. Серед інших квіток її бутон незрівнянний. Кров нагадує молоду і незнану. Королева, одягшися в шипи колючі, наносить рани людям болючі. Самотньо стоїть в саду одиноко, Нікому не треба красуня жорстока. Жадаючи змін, одне пропустив. Зосталась одненька красуня, мов тин.
2020-08-18 18:36:28
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Наян Коваль
яка конкретика😂
Відповісти
2020-08-18 19:05:02
Подобається
Наян Коваль
а може і цікаво. Ви ж нічого не розповідаєте)
Відповісти
2020-08-18 19:07:20
Подобається
Наян Коваль
@Boanerge я подумаю)))
Відповісти
2020-08-18 19:10:45
Подобається
Інші вірші поета
NATURA Ні расизму Я - Джокер Я боюсь не встигну...
Інші поети
Lucian J. Sources
@lucianj_sources
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8310
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1930