Троянда
Вранішнє небо. Зоря остання зникла. Сонце тільки проміння пустило, і природу швидко від сну пробудило. Уночі троянда, туманом оповита, на ранок пелюстки у роси вмочила. Серед інших квіток її бутон незрівнянний. Кров нагадує молоду і незнану. Королева, одягшися в шипи колючі, наносить рани людям болючі. Самотньо стоїть в саду одиноко, Нікому не треба красуня жорстока. Жадаючи змін, одне пропустив. Зосталась одненька красуня, мов тин.
2020-08-18 18:36:28
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Наян Коваль
яка конкретика😂
Відповісти
2020-08-18 19:05:02
Подобається
Наян Коваль
а може і цікаво. Ви ж нічого не розповідаєте)
Відповісти
2020-08-18 19:07:20
Подобається
Наян Коваль
@Boanerge я подумаю)))
Відповісти
2020-08-18 19:10:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3321
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11084