А чому недобрим людям?...

Наян Коваль

А чому недобрим людям легше спиться уночі? Невже не сняться їм жахіття? Невже не сняться їм гріхи? Вони постійно гострять лезо, аби загнати в спину тим, хто пригорнув теплом своїм. То пацюки, що лізуть в нори. То слимаки, бо без кісток. Вони разом – гніздо осине, в тому гнізді купа пасток. Шляхетність їм не притаманна. Хрипне голос їхніх душ. Нечисть ходить там, як панна. Шкода, не змити їхній бруд. Проблема їхня споконвік: відсутність совісті і глузду. Та скільки не лікуй каліку, Ти не зламаєш у ній суку.

2020-08-10 18:54:26

3

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Наян Коваль

@Boanerge а щодо другого слова "кісток" , то я не помітив, там має бути "пасток", як завжди Т9(

Відповісти

2020-08-10 20:01:38

1

Наян Коваль

@Boanerge дякую за генія, але я сказав правду, не знаю чому, але змінило на те, що є)

Відповісти

2020-08-10 20:05:50

1

Наян Коваль

ні, просто життя з такими знайомило)

Відповісти

2020-08-12 18:49:10

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12068

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2269