Пам'ятаєш?

mrs_nali

Хей, а ти мене ще пам'ятаєш? Може впізнаєш, а хоча як знаєш... Я згадую, як на перерві обіймав, А потім ніжно і дбайливо цілував. Ще трохи хочеш ти про нас згадати? Гаразд, я буду спогади тобі нарізати! При всьому класі говорив:"Кохаю", А після випускного сказав:"Незнаю"... Продовжувати цей важкий момент? Чи може ти вже згадав цей фрагмент? Якщо ні, то я звичайно продовжу, Як ти сказав після "Кохаю" — "Неможу". Може досить вдавати, ніби незнаєш? Чи хочеш, щоб я думала, що кохаєш? Запам'ятай, що для мене ти пустишка, Людина, в якої занадто тонка кишка! Тобі я пораду напевно дам невелику: Ми хочемо правду, а не брехню литу. І хай це буде не казково зовсім, Але слова від серця лише добрі. Якщо непам'ятаєш, то бувай, Але пораду ти не забувай! @zv.nata_sha

2021-06-20 19:16:18

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Блакитноока

Дуже гарно!😍

Відповісти

2021-06-21 10:44:40

1

mrs_nali

@Блакитноока дякую, мені надзвичайно приємно🥰

Відповісти

2021-07-03 00:25:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4986

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1491