Сьогодні чи завтра?
mrs_nali
Сьогодні між нами лежать кілометри, А завтра ми прокинемось в різних містах, Здавалося б, кілометри- це тисячі метрів, Та немає різниці, бо ім'я на інших вустах... *** Сьогодні мені важко тобі подзвонити, А завтра: "Поза зоною ваш абонент...", Я дуже сильно хотіла поговорити, Та видно закінчився абонемент... *** Сьогодні ми плачемо, тому що нам важко, А завтра трагічно обірветься нитка життя... Отож ми повинні думати добре чи варто, Лишати на потім важливу сторінку життя. 𝚣𝚟.𝚗𝚊𝚝𝚊_𝚜𝚑𝚊🕊
2021-05-03 20:14:58
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
mrs_nali
@Блакитноока дякую😘
Відповісти
2021-05-04 12:27:47
Подобається
Лео Лея
Супер! 👍
Відповісти
2021-05-04 21:26:37
1
mrs_nali
@Лео Лея дякую
Відповісти
2021-05-21 20:49:52
Подобається
Інші вірші поета
Три слова ... любовь... Правда
Інші поети
I_am_not_star
@I_am_not_star
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2908
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11544