Справжня я
Я мила, принаймні так кажуть, Люди правди в очі не скажуть... Я багато говорю, і думаю теж, В голові океан, що немає меж... Я весела, але часто буваю сумна, Люблю компанію, та більше сама... Кращим другом стали тепер книжки, Вони не говорять і розкривають думки... Я у книзі живу іншим, цікавим життям, Інколи плачу, часом сміюсь до безтям... Хай там кажуть: вона якась ненормальна, Скажу чесно для мене ця думка формальна... Я буду сміятися, плакати й реготати, Як захочу так і буду життя проживати... Я послухаю думку вашу звичайно, Та вона не вплине на мене морально... Хай там як, я дівчинка сильна завжди, Я сміюся, а ніби серце б'ють кнути... Мене не зламати пустими словами, Я проста і відкрита для кожного дама! @zv.nata_sha🖇🤍
2021-07-03 00:24:28
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5511
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5457