...

mrs_nali

"Чому ти плачеш?",- запитав хлопчик у неба... У відповідь почув він тільки сильний грім! Ти знаєш, мама казала печаллю ділитись треба, Та у відповідь знов пролунав грім. Тут хлопчик заплакав до неба й сказав: Моя мама тепер у тебе назавжди в гостях... Вона залишила мене зовсім маленьким, а їй стільки всього не сказав... Він плакав і плакало небо, блакитне мов стяг! То плакала матір за сином, яка тепер в небесах, Яка говорила:"Я тебе не покину",- та життя забрав в неї Бог. Кохала ця жінка свого хлопчину, носила його на руках, Та смерть їх не пощадила, лишила щастя обох! Той хлопчик підріс і пішов захищати другу матір свою, Яку так само кохав до безтями, він залишив дівчИну одну. Та там він зустрів вже знайому розлучницю смерть, Яка розбила серце йому тоді, а тепер зупинить його геть. Він плакав і плакала мати разом із ним, Тепер вони зустрілися і завжди разом. Тепер вони удвох на небесах вільні, як птахи! Тепер вони назавжди в Бога під крилом! @zv.nata_sha

2021-06-20 19:18:23

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

6015

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1681