А "Я" не проти, що "ВОНА" така
Я не проти перетворити на вино, кожен сантиметр слідів її вологих на піску. Аби вона знову відчинила двері, я б, мабуть, записав на плівку її саме таку.. якою пам'ятаю. І я не проти створити нове покоління, що буде зростати на її віршах. Аби вона вдягнула те взуття, 39-го, щоб я дізнався, з чого складається її душа. Не маю заперечень спалити всі мости, театри та споруди, до яких ступала її нога. І хто ці всі малознайомі люди? Серед яких вона і досі почувається одна. Та зберігала МОЇ листи в СВОЇЙ маленькій сумці, на кожному концерті саркастично їх чита, що навіть Я ловлю себе на думці - навіки, і до скону … не моя. У неї в жилах ллється віскі, цигарки та пост-модерн, мабуть, бездушна, дика, та п'янка. Мені до скроні завжди підставляла револьвер. А “Я” не проти, що “ВОНА” така. 21.05.2024
2024-05-22 16:46:37
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1768