Привид
(18+)
Бути людиною якась токсична хуйня. Я набагато менший за свій одяг. Бути кимось така важка душевна праця. Я набагато менший за світ навколо. Якщо ти народився кимось, будь ним до кінця Щоб після смерті твоя душа точно не ожила. Привидом бути може не так й погано. Бути привидом людини якою був колись. Стерши пів світу в попіл, читаєш догани. Що на в світі добро, а що є погано. Я міг би бути чимось більше ніж це тіло. Очевидно, що я міг би бути кимось ще. Але я це сукупність хімічних реакцій В салаті з несподіванок і випадковостей. Я виграв свій квиток в життя, Але поки не зрозумів, що з ним робити. Привидом бути не так вже й погано, Людиною якою ніколи не міг стати. Ти звикаєш бути ніким, з'являються цікаві речі, Можливо бути кимось це насправді і є смішно. Ти більший за цей світ, якщо закрити очі. Це напевно єдина причина, Чому всі ховають погляди, коли щось питає дитина. Так смішно бути кимось, але будьмо щирі, Смішніше бути кимось кого ніколи не було. Тож будь привидом людини, якої ніколи не існувало – Будь їм кимось.
2023-10-20 14:14:38
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11993
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2260