Вже не маленька, та в дитинстві досі
Вже не маленька, так важко входити в доросле життя, не хочеться далеко відходити від стандартів. Сміюсь, коли варто було б покінчити з життям, вдаю сильну, коли можна було б зірватися з обриву. Ще зовсім юна, а така побита досвідом, і з острахом поглядую в майбутнє. Я не дурна, але і мудрою таку не назвеш, лише розгублені очі і щось всередині незабутнє. Я роблю ставки на щось дуже крихке, чому не втриматись і півгодини, Закоханість - це найболючіше, і таке ламке, коли весь світ вартує одної людини. Ну що ж, дорослою мене не назвеш, дитячі мрії - солодка вата і щоб любили. Така щаслива від з тобою долі хвилини, така нещасна від без тебе одної днини. Маленька ще для тих складних серйозних відносин, але не для страждань і болі, І вже достатньо доросла для складної долі, вже не маленька, та в дитинстві досі... (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:42:20
3
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2659
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13193