ДРОТИ
Деміра Рейн
Дроти ріжуть небо на рівні частини, Кидаючи тінь свою до землі, Сонце сідає за край щохвилини, Гасячи пожовклі осінні листки. Дроти мерехтять секунди останні, Хвилюються з вітрем в один його такт. І мокнуть дощем — сіріють прощально, Коли люди кажуть, що приходить зима. Дроти замерзають, навіть при плюсі, Бояться зірватись, тримаються з сил, Їм би лише, хоч раз дотягнутись, Торкнутись, щоб аж заіскрилося все. Дроти обриваються холодною весною, Тоді, як здається усе ожива, Дроти — це як ніби - ми із тобою, Де наші життя — це та сама весна. 06.09.22 _______________________ Посилання на відео Reels на вірш «Дроти»: https://www.instagram.com/reel/CjLF8QrKu8U/?igshid=YmMyMTA2M2Y=
2022-10-01 13:58:23
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Деміра Рейн
Дякую ♥️
Відповісти
2022-10-01 14:06:26
Подобається
Інші вірші поета
ХОЛОДНИЙ ГРУДЕНЬ РЖАВА МІДЬ не свято Кохання учить прощати
Інші поети
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4832