Віра.

Мілена_Мі

Що таке віра? Людська ілюзія чи інстинкти звіра? Надія на вищі сили всесвітні, Чи власний страх? Люди починають вірити снам. Люди починають вірити в Бога. Моляться тихо, не бачать лихого. Хоча воно існує поруч, Ми, інколи, створюємо його власноруч. Ми все скидаємо на Бога, В усьому винний наш творець. А потім живемо потроху, І сподіваємось на щасливий кінець. Ми можемо ламатись і вставати, Казати, що це все зробив Він сам. Але немає в світі більшої утрати, Ніж перестати вірить небесам.

2022-10-25 18:38:54

Інші вірші поета

Серце.. Часом звикаємо.. Присвячено Україні! Подих

Інші поети

Iryna Markova

@iryna_markova

Ляна

@Lyana_kob

Ghost Know

@Ghost_Know

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4854

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2063