"Дружба"
Мілена_Мі
Ми живемо серед купи фальші, Благаючи порятунку. Та думки з'їдають нас, Немов то кінець нашого гатунку. Навколо нас сотні душ, Нам треба лиш знайти ту, Єдину, підходящю, саме свою. Серед цієї толпи.... Ти знайди... Знайдеш, неодмінно, колись, Може, завтра, а може у сорок. Пам'ятати треба одне: Мине дощ- райдуга прийде. Ти відчуєш піднесення культ, Ніби життя ти своє переміг. На новому "левелі" ти все знайдеш, Те, на що раніше сподівання свої марнував. Дружба? Це довіра чи може правда? Для кожного по - різному значить... Але без неї ніхто не зможе жити, Можна лише існувати, і то не багато це значитиме. ~Мілена~
2021-04-11 19:57:47
12
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Дуже сильні та завжди актуальні рядки 😊.
Відповісти
2021-08-04 20:45:49
Подобається
Інші вірші поета
Бувають іноді хвилини... Віра. Життя іде... Час вичерпався...
Інші поети
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5504
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2196