А власне, навіщо?
А власне, навіщо писати до болю щирі рядки?! У вірші, що на папері лиш існує. Хіба лишається шукати помилки, В словах і розділових знаках на повторі. І лише тут десь загубився світ ілюзій, І лише зараз правда очі розкриває. Та ми ,на жаль, це вперто ігноруєм, І думаєм, що що правди тут не має. Чому ми впевнені, що світ давно в болоті? Чому ми сидимо і дивимось на це? Хіба не треба починати зміни доленосні ? Можливо, тільки так врятуємо себе..
2022-02-06 11:47:36
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав❤️❤️❤️
Відповісти
2022-02-06 11:52:39
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Дякую 🤗💖
Відповісти
2022-02-06 11:55:20
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1769