Живи сьогодні

Людмила Скрипко

Рішення приймаємо поволі - Від природи нерішучі ми. Ми чекаєм мовчки знаки долі Й тягнеться питання на роки. Чекаєм понеділка, дня чи строку. Зручного часу, вірної пори. Початку літа чи Нового року... Чого ж очікуєм насправді ми? Ми не рішучі, в тому і проблема. Ми ж зараз живемо, а не колись. Якщо начасі будь-яка дилема, Вирішуй! Не чекай, іди, не бійсь! Ми живемо не завтра, не учора. Сьогодні ми, а значить час прийшов. Я знаю, сумнів, як страшна потвора Давно в життя до кожного ввійшов. Гони його, а скільки того віку? Якщо вагаєшся, заплющив очі й йди. Дарує виконана справа втіху І часто нас рятує від біди.

2021-10-25 05:59:57

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Людмила Скрипко

дякую. Дається взнаки те що не вивчала мову змістовно з 1997 року. Правопис кілька разів змінювався,тож буває, плутаюся.Згодна з усім, окрім "начасі", бо це слово ( а не стійке фразеологічне словосполучення, яке пишеться окремо), використано в тексті, як прислівник. Вдячна, що уважно вчитуєтеся в текст. Коли пишу, часто не помічаю помилок, описок, коли перевіряю, намагаюся виправлятися. Та часто за змістом забуваю про орфографію)

Відповісти

2022-01-18 19:35:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4957

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1771