Важливо прокидатися щасливим...
Людмила Скрипко
Важливо прокидатися щасливим. Нехай стукоче злива за вікном, Задумане здається неможливим, А все життя дурним якимось сном. Але щодня життя дає надію - Промінчик, що злегка торкнеться щік, Ласкаво поцілує твої вії І розпочне нової днини лік. Всміхнись, дай щирості твоє зайняти серце, Згадай хороше, прожени лихе, Хай сповняться теплом душі озерця, Дрібниці не турбують хай тебе. Важливо прокидатися щасливим. Знайди, що може ранок зіпсувать І викинь геть. Ти скажеш "неможливо"? Можливо все, як обіцянку дать, Що житимеш, як прагне твоє серце, Не нехтуй ним, відчуй жагу життя. Наповняться теплом душі озерця І неповторним щастя відчуттям.
2021-07-10 04:57:29
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роман Тихий
Дякую за чудовий вірш. Прокидатись щасливим так просто і, одночасно, так складно. Вчорашнє чіпляється за нас, щоб теж перейти до нового дня... Але новий день не повинен належить минулому, це наш день і нам вибирати як його прожити і чим наповнити.
Відповісти
2021-10-25 07:19:36
1
Людмила Скрипко
Дякую за відгук. Як не крути, минуле тримається у пам'яті, лишає свій слід у нашому житті, але тільки наш вибір, озиратися назад чи дивитись з надією вперед і жити сьогодні.
Відповісти
2021-10-25 07:22:18
Подобається
Інші вірші поета
Рік-момент Лист Моїй мамі Розмова зі смертю
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2330
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504