Що було б?
Людмила Скрипко
Що було б, якби ми не зустрілись? Якби ти десь повз мене пройшов? Щастям мої очі чи б світились, Чи б кохання з іншою знайшов? Чи були б щасливі ми у шлюбі, Я і ти окремо, не удвох? Чи були б у нас свої кохані, любі? Чи знайшла би доля нас обох? Ні, зустрілись би, обов'язково! Долі зв'язуються міцно в небесах. Випадковості не випадкові, Коли долі знак на двох серцях.
2021-11-04 16:37:04
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Julia K
Дуже гарний вірш 💕 Сподіваюсь, що моя випадковість не випадкова)
Відповісти
2021-11-04 19:36:17
1
Людмила Скрипко
@Julia K дякую❤️, вірю, що так і є😌🙏
Відповісти
2021-11-04 20:46:17
1
Інші вірші поета
Безкінечність Граблі Час Душа
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2002
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2879