Іноді
Іноді здається вже стара. Сторінок записано чимало В зошиті прожитого життя: Де була і де ще не бувала. Іноді буває хоч заплач Від утоми, що збирав роками. У тенетах радощів й невдач, Як дитині хочеться до мами. Щипле в носі, плачу від образ, Я ж не камінь - опускаю руки... І себе картаю повсякчас За дивацькі ті душевні муки. Але день завжди міняє ніч. І мене потроху відпускає. Знаю точно - вартує тих свіч Гра-життя, яку я проживаю. Я здорова, дім є і сім'я, Друзі справжні, хай і небагато, До душі мені моє ім'я - Подарунок-згадка мого тата. Не стара! У серці юна я! Я не мучусь з болі-нелюбові, Бо моя фортеця - то сім'я Де живем у мирі і любові. Хай ми різні, кожному своє, І у кожного своя розрада. Але це по-справжньому моє: Щастя й туга, розпач і розрада.
2021-10-22 17:44:30
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4223