Осінній спогад
Дощить. Тихенько плаче небо. В душі, як відгук - сум, печаль. І ніби нічого не треба, І наче нічого не жаль, Та в серці спогади вирують Про те, що втрачене давно. Де ми малі, де нас милують. І кожен спогад, мов кіно: Накритий стіл у світлій хаті, Сидить родина за столом. Ні, незаможні, не багаті, Але щасливі, бо гуртом Припорали город великий, Вже й погріб повний до зими. Сьогодні свято у родині - Вітаємо бабусю ми. Роки пройшли. Та тільки осінь Заплаче тихо за вікном, Згадаю неба світлу просінь І як жили усі гуртом. Не було правих і не правих, Всім вистачало доброти. Все намагаюсь врятувати В душі ті спогади мої. Щоб пам'ятати важливіше - Бабуся так жила моя - Разом ми впевнені, сильніші. Бо не один ти, ми - сім "Я".
2021-09-20 08:57:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5322
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2256