Надія
Ольга щодня до Бога говорить,
До людей вже давно мовчить.
Бог не осудить, слів не спотворить,
Бог - її брама й щит.
Все що тривожить, все що турбує
Тільки йому в ночі.
Вдень її болю ніхто не відчує,
Ольга до всіх мовчить.
Раніше бувало, відкриє душу,
Пролізе осуд, мов змій,
І знову в собі замкнутися мусить,
Сльози на кінчиках вій
Випечуть душу до оніміння -
Закриється на замок.
Теплиться в змученім серці надія.
Ім'я цій надії - Бог.
2022-12-21 19:10:24
4
0