Мир
Людмила Скрипко
Коли небо стане мирним й синім, Як колись. Я не зведу очей. До намиста всі зберу я мрії: Гомін днів і тихий сон ночей, Плюскотіння річки на світанні І холодну вранішню росу. Півня спів, що будить мене зрання, Повну пахощів і зелені весну. Захід сонця стримано багряний І покоси жита у полях, Морозець дитячих щік рум'яних, Осінь стиглу яблучну в садах - Все зберу, що в серці відгук має. Пряну каву в затишку квартир. Все, що мою душу зачіпає І зоветься теплим словом Мир. 25.01.2023
2023-08-27 07:30:33
3
0
Інші вірші поета
Настрій Осінь Татові Чорно-білий світ Листопад
Інші поети
Vivian Lin
@dearagony15
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4639
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12273