Час

Людмила Скрипко

Так швидко пролітає час... З роками кожен помічає, Як він крокує раз у раз Повз нас у радості й печалі. Лиш народився - в школу йдеш. Не встиг закінчить - дім, робота, І ось до школи ти ведеш Дітей у радісних турботах. Летить, спішить кудись той час, Немов дрібний пісок крізь пальці. Він дражнить й провокує нас, В останнім відмовляє шансі Перепрожить своє життя - Такого не було й не буде. Тож дарма свій не гайте час, Живіть завжди в моменті, люди!

2021-08-26 07:18:21

Інші вірші поета

Заримоване дитя Побачення Прощавай, 22... Я до тебе

Інші поети

sunrise

@sunris

Надин

@mindmap

crazy sugar

@Tory1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16243

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1644