***
Вже, здавалось, добра не чекати, Все життя - "на парах" під уклін. У Ростові лишилася мати. Вже й забула, що в неї є син. Коли Крим захопили зненацька, Там лишатися я не зміг. Наче долі покинута цяцька, Що дитина жбурнула до ніг. Я зростав там з Вкраїною в серці, Ріс своєї бабусі дитям, Що любила до самого денця. Мати ж все лаштувала життя. Йшли з бабусею ранком до моря, У лице дмухав легкий бриз. "Бачиш ті кораблі - то горе... Принесуть ще чимало сліз". Вже давно на хмаринці старенька Без колишніх земних турбот, А і досі щимить у серці Від пророцтва її про флот. Чотирнадцятий рік - прокляття, Потяглися "брати" по нас. Угризаючись із завзяттям У Луганщину, Крим, Донбас. І казали в зневірі люди, Що самі ми призвали біду, Що того, як раніш не буде, Вже не скласти все доладу. Я не руський, я українець, Я лишатись в Криму не зміг. Опинився в Дніпрі, як мизинець, Сам один. Ніби землю з-під ніг В мене вибило "руським миром". Я з нуля будував життя. Через рік я зустрів дружину Ще за рік народилось дитя. Надіслав мамі радісну звістку, А у відповідь тиша. Окей. Не признала вона невістку - Від своїх відхрестилась дітей. Я для неї бандерівець, зрадник, Не судитиму, хай живе, Бо російський стебаний ватник Ближче став ніж дитя своє. Ніби ладилось все, та горе Повернулось в моє життя. Як любив я колись те море... А воно відібрало дитя. Зкам'янів, серце вмить охололо, Втратив сенс і любов до життя. І дружина, здалось, випадкова, Як пішла і не зтямився я. Потім фронт. Я, як кажуть, атошник. Свою лють я приборкав в війні. Мене мудрості вчив юний хлопчик, Що діставсь в побратими мені. Мій сержант - зовсім юна дитина, Та без страху у бій вступав. Бог неначе вернув мені сина. Він мене, я його прикривав. Коли виніс його з поля бою, Він в шпиталі кохання зустрів. Промайнуло два роки й сьогодні Став він батьком, у нього є син! Запросив він мені розділити Щиру радість батьківства із ним - Сина першого окрестити. Тож і в мене тепер буде син! Хоч життя мене добре тріпало, Але доля новий шанс дає. Є важливе життя - вже чимало! Значить й сенс у житті точно є. 11.07.2022
2023-08-27 07:21:37
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4825
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3874