Осінь 2022
liana_svitlik
Барви осінні наш світ прикрашають. Барви осінні вулиці й кожну стежину вкривають. Живі ці картини ні з чим не зрівняти. Тільки засмучена чогось дівчина ця. Гірко плаче дівчина для радощів і сміху місця нема. Тільки но біль серце її огортає." Невже це кінець? Невже барви мої більше ніхто не побачить? Чи зможе колись мені ще хтось посміхнутися? Що буде далі? Чи зможу я ще колись своєю красою серця людські огорнути?" . Гірко золота осінь ридає. Тільки потвора та ненаситно сміється.
2022-10-20 12:12:16
18
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
liana_svitlik
моя також
Відповісти
2022-10-21 05:19:17
Подобається
liana_svitlik
😅☺️
Відповісти
2022-10-21 08:26:02
Подобається
Лео Лея
Цікаво)
Відповісти
2022-10-24 19:04:06
1
Інші вірші поета
Твоя могилка із спогадами Наша Україна
Інші поети
Just_a_kid
@Just_a_kid
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1102
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1424