МІСТО СПИТЬ, ДО ЧУЖОГО ГОРЯ БАЙДУЖЕ
Душа заметіллю вихориться і забивається в куток,
А розум туманом піниться… страждань й нав’язливих думок.
Та з меланхолійною байдужістю вітер за вікном завива;
І місто спить – сірий морок темряви нічної серце укрива…
Та в обіймах його холодних, відчужених, не знайдеш собі пристанку,
І будеш… горлицею потятою битися до самого ранку.
04/04/21
2021-08-14 06:13:31
4
0