МАВКА
Ліс. Темна гущавина. Непроглядні хащі Але це все — не страшно Поряд із тобою — людина, що виведе тебе звідси Ти довіряєш їй, крокуєш із нею нога в ногу, Вдивляєшся в її рідне лице, намагаючись вловити кожен відтінок емоції, Кожну м'яку рису овалу лиця, І закарбувати у пам' яті Назавжди. Бо у глибині душі ти знаєш — це остання ваша подорож разом. Ти знаєш — ця людина несправжня. Це просто мара. Ти здогадуєшся: якщо поглянеш на її спину, побачиш там лише Глибоку діру та клубок із органів. Крокувати з нею нога в ногу — це не просто примха, радше необхідність. Ти не хочеш дивитися їй на спину, Ти не хочеш зізнаватися собі в тому, Що вона — несправжня. Намагаєшся заглушити щем серця І продовжуєш іти поряд, вдивлятися в До болю рідне обличчя. Ви пройдете через ці темні хащі разом — Так думає серце. Проте мозок наполегливо повторює — Ні.
2021-08-16 04:55:52
12
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ашаннiя
Чудова робота
Відповісти
2022-10-16 19:59:21
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4987
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15916