Зупинка для серця

Лео Лея

Ти знову торкаєш смартфон в надії зігрітись словами, Що десь на просторах WEB літають, мов зшаленілі. Всі правди, стосунки, тон (що вичовгані роками) Працюють на когось. Ще б втекти від них, та на ділі Ти в'язнеш щодня, щомиті. "Біжи!" - це волає серце. "Та ні, ще побудь... " - шепоче твій розум. І ти у пастці. Слова оті оковиті затоптують душу берцем, І твориш вірші щоночі, сховавши себе у масці. Ти - справжня, але (направду) ніхто цього не цінує. Це є Інтернет, дитинко! Тут кожен, мов сам не свій. Твої почуття відправлять в смітник, ще й поаплодують. Тепла в мережі? *Зупинка для серця* Геть і не мрій!

2021-06-03 18:05:23

11

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Nadine Tikhonovitch

На жаль, у сучасному світі багато кого ми відшукали в інтернеті, але згодна із попереднім коментарієм: далеко не відають із себе інших. Навпаки, як показує мій життєвий досвід, найчастіше вдаються із себе когось саме у реальному житті. Єдине, про що я жалкую, так про те, що люди, яких я відшукала на просторах інтернету, а наразі це лише одна людина, не можуть бути зі мною поруч у реальному житті, а я — з ними. Але навряд мені цю людину хоч хтось замінить... Сумні думки такі от. #чв

Відповісти

2022-11-13 21:25:15

1

Лео Лея

@Юлія Богута Дякую за коментар💖 сенс вірша в тому, що якщо ти правдивий в інтернеті, це не означає, що всі такі ж з тобою) і так, буває в веб-спілкування люди можуть менше вдавати із себе тих, ким вони не є, аніж ті, з якими спілкуєшся в реалі.

Відповісти

2022-11-13 22:38:39

Подобається

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch Так, наштовхує на сумні думки... Так і вірш не дуже веселий) дякую за коментар💖

Відповісти

2022-11-13 22:39:47

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12186

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1428