Ти - фурія екстриму
Лео Лея
Життя таке бентежне, життя таке тривожне. Ти знов необережно все робиш "що не можна" . Людську ламаєш думку і вщент стереотипи, Не мають порятунку, хто мислить однотипно. Горять орієнтири, запалені спонтанно, Від реплік (як сокири) знов щепки б'ють фонтаном. Ти мислиш нестандартно, проходиш ураганом Усе, що зветься "стартом", катком й монтажним краном. Збиваєш нові фішки, сітки і огорожі, Вогні сигнальні (трішки) - підсвітка на дорозі. Ти - фурія екстриму, на голову бездашна... Нажаль, не можеш "з кимось", лише сама - безстрашна.
2022-01-19 12:17:56
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Есмеральда Еверфрі
Ти пишеш немов про мене тут кожним рядком і словом, Неначе зуміла вжитись у мій хаотичний світ. Найкраще про нас напишуть не ті, що тримались поряд, А ті, що пройшли у ногу хоч пару десятків ліг.
Відповісти
2022-01-19 22:39:15
1
Лео Лея
@Есмеральда Еверфрі Слова твої - щира правда, та й поруч хто - теж "у ділі", Сьогодні, а, може, й завтра усе смакуватиме сам. Бо, навіть, якщо лиш краплю наблизиться, то на тілі Своєму відчує (раптом), як ниє найменший шрам Від наших активних практик, щоденних і щохвилинних (зазвичай, словесний дротик лишає свій слід полинний)... Ти зрозумієш цей каламбур😉
Відповісти
2022-01-21 19:09:13
Подобається
Інші вірші поета
Між танцем та битвою... Глибокі шрами Набридло все... Заповітне побажання
Інші поети
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3919
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2083