Курчатко на долоні

Лео Лея

(надихнув вірш https://www.surgebook.com/last_samurai/poem/striptizer) Моя душа танцює знов стриптиз, Знімаючи повільно обладунки. Стерплю усе, та тільки без реприз: Фальшиве слово, мовби чаша з трунком. До "ядів" з юності імунітет: Ні лестощі не діють, ні погрози. Лише одне впливає - паритет У спілкуванні, без колюк ругози. Свої щити я не для всіх складу, Не відчеплю мечі. Це недоречно. Для тих, хто витримав хоча б добу Зі мною справжньою - то забезпечу Від себе захист: ні шипів, ні стріл, Ні, навіть, булави. Все приховаю. Ба, навіть витру весь набутий пил (що відкладався з тренувань в сараї). Моя душа станцює десь стриптиз Для когось на життєвому пілоні. Коли всі обладунки ляжуть вниз, Вона, як те курчатко на долоні...

2021-06-04 10:39:29

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

RETURN Зігфрід#ВGD

Чудовий сплеск вогнених овацій. Гарне курча вийшло. 👏👏

Відповісти

2021-06-04 20:51:30

1

Лео Лея

@RETURN Зігфрід#ВGD Дякую 😃 дуже приємно😊

Відповісти

2021-06-05 03:47:15

1

Лео Лея

Дякую ☺️ вельми-вельми

Відповісти

2021-06-08 19:02:33

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4701

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12338