розділені.самі.
Тихо скрипить вільха, Нудьгує планета Земля – Я не єдина у цьому світі, Але, на жаль, сама. Кричать далекі простори, Наздоганяють холодні жалі . Усіх розділяють гори – Ми залишились самі. Надворі спекотна прохолода В'їдається пилом із гір – Нас розділяє свобода, Тепер ми навічно самі.
2018-04-21 17:21:05
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
ЭлеоНора
Гарний вірш!
Відповісти
2018-04-24 22:23:32
1
K L I F S
@ЭлеоНора спасибі❤
Відповісти
2018-04-25 04:20:31
Подобається
K L I F S
Відповісти
2018-04-25 17:20:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3820
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6819