кімната.
kataiss
××× ××× ××× гучна кімнатна тиша тисне, витісняє, б'є. не можу обернутись — позаду мене хтось є. чийсь шепіт лоскоче слух, змушує тремтіти. я чую кроки - це не може бути привид! двері на замок, підперти стільцями. залізти під ковдру, молити пощади. закрию очі - все це неправда, але ж що там гадати, як вже не жива я. 6/10/18
2018-10-06 23:17:08
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Стефанія
Це не привід це НЄХ І вони всюди
Відповісти
2018-10-07 10:27:44
1
Сніданок з Едемом
😍
Відповісти
2018-10-07 16:46:58
1
Інші вірші поета
я. хвороба "к". ментальність.
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9017