остання матір
кепрісія
від зародження право — жовтковий мішок з хлібом-сіллю, де розгнузданим морем в кістках вимерзало бажання, крізь римований стогін рождається зламане тіло — поневолена доля колишніх сміливих торнадо. серцевинні рідини обіймуть невинне обличчя, простирадла загорнуть стиди, обморочені мовою, бо вона — полотно, для спокут запаковане двічі: вона завжди широчиться в позі, як жінка народжує. її рот заяложений кров’ю та вищиром звіра, поміж ніг заховаються клекітні, ядерні кратери, в ярма пальців потраплять нейрони та ніжне лібідо, може, діти по правді завсіди похожі на матір? вона — муза, богиня шляхом шумовиння в легенях, прілий накип долізе до горла — то кашляєш словом, молоко її скисле віддасть довгождане марення, панацею промовистих смертників з вродженим голодом. там смішлива кімната викручує кістки упертим, не припиниш заходитись, завше оголено-зламаний, скаженіє багаттям диявольське друге пришестя, надиктовує похорон підлим фінальним наказом.
2023-06-27 13:21:51
2
0
Інші вірші поета
рани власних острахів собача вірність вологий короб з вишневого льоду сосни кашляють попелом
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16527
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9103