І

Іноді сумую за тими, кого нема В моєму житті або і зовсім на світі. Але це поширене: "Відпусти, ще прийде весна". Іноді легше себе застрелити. Як можна забути спільні миті, Розмови серед нічної блакиті? Те, що пішло, вже не твоє, Як жовте листя, - перегніє. Сьогодні я ще раз, в останнє, Поблукаю мережами серцевих сповідань. Я знаю, що відкриються рани, Це особиста кара, без вагань.

2022-10-16 18:22:01

19

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

"Поэтическая эльфийка" - WtS

Дякую🍵

Відповісти

2022-10-16 18:58:34

Подобається

Лео Лея

Чудовий вірш про те, що іноді важко відпустити.

Відповісти

2022-10-16 19:34:48

1

"Поэтическая эльфийка" - WtS

@Лео Лея Дякую 🍵☀

Відповісти

2022-10-16 20:33:25

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1532

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2175