Бережи в собі людину
І до кінця ти бережи в собі людину, Сьогодні, завтра, через тиждень, місяць, рік. І бережи її в собі, коли плюють у спину, І бережи її в хвилини "пік". Я знаю, важко. Так, я знаю по собі. Це дуже важко не зважати на слова і вчинки, і образи. І знаю, боляче від цього так тобі, Що вже не стерпиш до людини цю відразу. Тобі плюють у спину, а ти гордо йди, Тобі ножем у спину, ти - "спасибі" через зуби. Проте, завжди в собі людину бережи, Терпи, мовчи, засмійся, напруж губи. І ти спитаєш: " Ну а як же гордість, А як же его , впертість, почуття віддачі, власне "я"? " Я тобі скажу, у тренді нині скромність, І вдома тебе, точно жде сім'я. Ти будь людиною всередині, в душі, Носи звання "Людина" гордо й вперто. До того ж, Бог все бачить, не гріши, Життя не вічне,а існує не даремно рай та пекло.
2021-03-05 23:34:36
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2192
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9182