Перше кохання
Іванка Філюк
І поки на небі місяць, І зорі танцють навколо, У серці моєму немає місця Для пустих розмов і замкненого кола. Всі слова, тобою сказані. Були простим лиш пострілом у груди. Ми з тобою навіки не зв'язані, Вже більше нічого між нами не буде. Нехай вже груди стиснуться щосили, Від того болю, що було прожито. Любитись нас ніколи не просили, І лиш гойдається у полі жито... Те жито - вже давно забуті мрії, Які до неба так і не злетіли. І, жаль, проходить це з роками, Коли у серці залишаються ті рани. А рани ті - то є любов, Яка давно минула. Пульсує не гаряча кров, Я точно це відчула. " Моєму серцю снився ти, Як морю снились урагани. " І треба було це пройти, І з часом заживають рани. І все мине: і біль й розчарування, Та назавжди в серці, залишившись, Буде битись перше, незгориме, вічне те кохання.
2021-01-11 14:54:58
3
0
Інші вірші поета
Кому що? Цінуйте те, що маєте! І люблять, і мовчать, і гордість рулить Бережи в собі людину
Інші поети
Meisongdi Riamroi
@Meisongdi_Riamroi
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1771
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1970