Омана
Iryna Markova
Життя оманою просякнуте давно, Всі маски вам у шкіру повростали, Сміятись, кажете, потрібно все одно? Чого ж в очах журба, а в серці рани? Прогнило людство до самих кісток, Забули пращурів усі вже настанови, Тепер, сліпці, всі йдемо до пасток, В які ведуть нас вправні щуролови. Розваги, гроші, віртуальний рай, Купити зараз душу досить просто, Собі сам, друже, смерть ти обирай, І деградацію візьми ще, замість росту. Прокиньтесь, люди, є ще вороття, Навколо озирнутись поки можна, Цінуйте кожну мить свого життя, Реального, яке згубити просто. Iryna Markova
2020-11-17 20:32:28
26
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Iryna Markova
@Vasil369 дякую🌷
Відповісти
2020-11-29 12:13:22
Подобається
Блакитноока
Неймовірний вірш 😍😍
Відповісти
2021-01-27 18:23:10
1
Iryna Markova
@Блакитноока дякую🌹
Відповісти
2021-01-28 15:07:44
Подобається
Інші вірші поета
Душа А мрія ж була... Дощова примара Ніч
Інші поети
Khrystyna Liana Li
@khrystyna_liana_li
Seyfe
@Seyfe
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2132
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16782