Душа
Болить вона за долю і майбутнє,
Мовчить про те, що вітер наспівав,
Кричить у клітці, хоче позабути,
Все те, що страх на плоті вирізав.
Вона іскра, в яку ніхто не вірить,
Забуті істини й духовності слова,
Хоч знов шукає їх, хто душу губить,
Відчувши подих смерті за життя.
Вона так тихо плаче через горе,
Що голос той у ненависті зник,
Вже позабули всі, що ми є люди,
І рве її тваринний стада рик.
Співає в щасті, радості хвилини,
Розквітне в час кохання, мов весна.
Тендітна й ніжна, світла у дитини,
Важка та мудра стала за життя.
Продати просто те, чого не бачиш,
Загнати страхом, виправдати все,
Та знає серце, що багато втратиш,
Якщо душа вже світом не веде.
Iryna Markova
2021-04-14 19:31:29
6
5