Душа
Iryna Markova
Болить вона за долю і майбутнє, Мовчить про те, що вітер наспівав, Кричить у клітці, хоче позабути, Все те, що страх на плоті вирізав. Вона іскра, в яку ніхто не вірить, Забуті істини й духовності слова, Хоч знов шукає їх, хто душу губить, Відчувши подих смерті за життя. Вона так тихо плаче через горе, Що голос той у ненависті зник, Вже позабули всі, що ми є люди, І рве її тваринний стада рик. Співає в щасті, радості хвилини, Розквітне в час кохання, мов весна. Тендітна й ніжна, світла у дитини, Важка та мудра стала за життя. Продати просто те, чого не бачиш, Загнати страхом, виправдати все, Та знає серце, що багато втратиш, Якщо душа вже світом не веде. Iryna Markova
2021-04-14 19:31:29
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандра Мей
https://www.surgebook.com/one_life_/book/ukrayinomovniy-konkurs-ntvoyi-slova-tvoyi-dumki-tvoyi-virshi Український конкурс, для поетів. Умови прості вам дають тему а ви по ній пишете вірш. Проект не мій. Якщо цікаво то беріть участь
Відповісти
2021-04-28 09:52:27
1
Iryna Markova
@Сандра Мей дякую за інформацію)
Відповісти
2021-04-28 10:51:54
1
Сандра Мей
@Iryna Markova завжди будьласка😉
Відповісти
2021-04-28 10:52:10
1
Інші вірші поета
Зафарбовуємо життя Перший сніг Мелодія дощу Мертві мрії
Інші поети
Ай
@bisovadivchina
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1168
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3958