Сльози Зими
А сльози Зими, вони ж наче вічні, Кришталики снігу, мов витвір митця, І гратка у них в душі кристалічна, У всіх унікальна, хоч схожі з лиця. Народжені холодом лютим й зимою, Крижиночки падають вниз до землі, Кружляють із вітром, сміються з тобою, Струмочком щоб стати одним навесні. Радіймо й ми світу, в якому живемо, Всміхатися сонцю потрібно завжди, І всіх привітати, до кого прийдемо, Щоб усмішки щирі цвіли навкруги. Iryna Markova❄
2021-02-20 19:14:41
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Дуже гарно, образно. Чудовий вірш!
Відповісти
2021-02-24 15:03:35
1
Iryna Markova
@Лео Лея ❄дякую🌷
Відповісти
2021-02-24 15:13:17
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1428
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1924