Мама
Я торкнуся долонею скроні, Посивіло волосся давно, Твої очі, колись волошкові, Несуть світло мені все одно. Нам любов ти свою дарувала, Розлетілись по дальніх містах, Але де б я не була, все ж знаю, Що ти носиш нас всіх у думках. Я залишу всі справи на потім, Прилечу знову в рідний свій дім, Прошепочу, що вдячна я Долі, За здоров'я й турботу батьків. Не потрібні їм ті подарунки, Що веземо ми всі на свята, Головне голос знову почути, Пригорнути до себе дитя. Я торкнуся долонею скроні, Обійму своїх любих батьків, І всі Сили я прошу, в поклоні: Захистіть їх від лютих вітрів, Що хвороби і злидні приносять, Щоб раділи ще довго життю. Адже мама нам світло дарує, Дайте й ви їм турботу свою. Iryna Markova💗
2020-11-21 22:58:47
5
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3469
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5334