Мить-життя
Iryna Markova
Життя - це мить, а ми усі актори, Минає день за днем, летять роки, І кожен з нас шукає свої ролі, Героєм хоче бути, а не навпаки. Буденність сірим правду намалює, Хто з нас добро несе, хто сіє зло, Лиш у антракті щастя фарби подарує, Згадаємо з теплом в кінці його. Розбите скло розріже босі ноги, То залишки минулих мрій лежать, Але йдемо вперед до перемоги, Забувши те, що рани ці болять. Життя - це мить, а ми усі пилинки, Що в вир закрутить час і небуття, Цінуйте, люди, радості хвилини, Не повернути днів, які вперед летять. Iryna Markova🥀
2020-11-08 09:07:38
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Атмосферно
Відповісти
2020-11-08 21:41:10
1
Iryna Markova
@Green Cherry 🥀
Відповісти
2020-11-08 21:46:16
1
Інші вірші поета
Омана Вишиванка У всіх були крила Ілюзія світу
Інші поети
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10145
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443