Вірші
Неспит
Будь ласка, не спи,
Проснися з світанком.
Закружляй у хвилях думок.
Хай тебе завжди обіймає
Щедрості срібний вінок.
Але ти так не можеш,
Ти ж зорями вбита.
Проснешся хіба навесні.
Ніколи вже не розкажеш,
Що залишила мені.
Ти ненавидиш квіти,
А тим більше вазони
Вважаєш, що це непотрібна дурня
Вони ж, мов ти усе пам'ятають
Тоді, коли рветься струна.
Давай помовчиш,
Поговориш з собою.
Найкращий психолог - душа
Холодний розум і гаряче серце
Твоє життя, як текуча вода.
Та що тобі інші,
Ти собою гордуєш,
По трупах підеш до кінця.
Проснися, вставай зі світанком -
Час підкоряти моря.
2
0
288
Майнор
Ти смакуєш банальністю
І випльовуєш кров.
У якій же тональності
Ти загубила бемоль?
Постав бекар і вирішиш проблему,
Немов коректор для душі.
Мінор і так по синім небу
Розкинув басові ключі.
Ну годі вже про ноти говорити,
Ти їх ненавиділа завжди,
Ти хтіла струни собою окрилити,
Акордами, щоб стали ми.
Скрипічний ключ не відкриває двері.
Та, може, тільки нотний стан.
Дієзи давно вже стерті,
Невже це все був лиш обман?
Божеволій від мелодії вітру.
Це все те, що бажала ти.
Тільки він, відімкнувши клітку,
Стане променем твоєї душі.
Ти потонула в ля мінорі.
В житті його не зміниш на мажор.
Тепер всі барви кольорові
Стали для тебе просто сном.
2
0
288
U - ти
Ти сонця заховані хмари.
Ти неба розбиті дощі.
Ти золота срібні примари.
Ти камінь з чужої душі.
Тебе світло розкуло.
Тебе краплі знесли.
Тебе сяйво забуло.
Тебе знищили сни.
Тобі дарують проміння щоночі.
Тобі приносять діаманти озер.
Тобі все, що не захочеш.
Тобі мрії, молитви сестер.
Тобою пишаються зорі.
Тобою милуються всі.
Тобою розписують долі.
Тобою зачаровують сни.
В тобі живуть мелодрами.
В тобі мармурові стовпи.
В тобі прокидаються гами.
В тобі мелодія твоєї краси.
Ти неба заховані хмари.
Ти неба розбиті дощі.
Ти золота срібні примари.
Ти фантазії чиєїсь душі..
1
0
282
На крилах
Коли крилиться душа,
Збираються думки у сподівання.
Як серця у людиноньки нема,
Вона вмирає від страждання.
Пливуть дороги, стеляться літа,
Співають ворони духовні серенади.
Але все це є мізерная брехня
І ніхто їй не може дати ради.
Коли крилиться душа,
То хочеться на землю подивитись,
Злетіти у широкі небеса,
Та зорям новини сповістити.
Сказати як леліються думки ,
Як доля під хвірткою дрімає.
Пора підкорять нові верхи,
Кінець в Самарі довго не чекає.
Дзвенять тихенькі вечори ,
Чекають щастя сиві колискові.
Всі збираються кудись - туди,
Де не лапають на кожнісінькому слові.
Коли крилиться душа,
Стогнуть присмерки прозорі.
Дивувалася і пісня золота,
Молились зорі жовтобокі.
В когось вона чиста і струнка,
В когось рветься на маленькі шмаття,
Совість в когось прозорая вода
В мене розпростерте лаття.
1
0
226
Щоб не плакать вона мовчала
Ти приречена до сміху,
А на тобі бринить печаль,
Ти не шукаєш вже утіху,
Тебе ще знищує кришталь.
Не бачать очі сірі будні,
Заховалось в душу сонце,
Пливуть по небу чорні дні,
Ти не впускаєш їх у віконце.
Я хочу так собі сказати,
Що просять люди замовчать,
Не буду ж я тепер шукати,
Що хочуть вони так заховать.
Так заховать, щоб я не знала,
Ті білі ночі й мальовничий сад,
Аби душа до землі припала,
Позбулось серце усіх вад.
І тисне так щось мою шию.
Леліють сльози мої очі.
Та я усмішкою усе прикрию,
Це все, що моє серце хоче.
0
0
202
Просто білий
Вони впали на верхів'я гір
Ці білі сніжинки добра
Сповна радості і мрій
Метушаться у вікні вона.
Минає дорога, минають літа
Співає вітер духовні серенади
О боже, ця карпатська краса
Не можеш ти дати їй ради.
Гілки тримають небо
Мов чарівники із казок
Так важко снігу без тебе
Глянь у вікно ще разок.
0
0
213
Зрада
Давай вже знімем декорації:
Зітхання вірність і любов.
Давно вже не мав ти рацію,
Цілуючи мене мов сон.
Той поцілунок, наче не отрута,
Це подих ніжності з казок,
Це поклик серця і солодка мука,
Це зрада моя і мій кийок.
Та вже уся я твоя буду.
Прийди і просто так візьми.
Ти поцілуй і ще раз в губи,
Колишніми не будем ми
0
0
217
Імпровізована спонтанність
Кажу прощай уже не вперше,
Але востаннє обійму.
Не гляну у вічі, бо так легше,
Розвернусь і тихесенько піду.
Не хочу мучити - не треба.
Не треба зайвих поглядів та слів.
Не хочу танців просто неба.
Не хочу пташиний солов'їний спів.
Любов твоя - це скло побите,
Не видно зір, сонця, хмар та мрій.
Не хочу я на місяць вити,
З тобою ж важко без причин.
Це була імпровізована спонтанність,
Необдуманий дівочий крок,
Це було зовсім не кохання,
А легкий емоційний шок.
Пояснювати все ж уже не буду,
Бо кожна нота з мого сну,
Акорд, мелодія, як чудо.
Здається, линуть в пустоту.
1
0
206
Фламенко 1
Ти був не сам
А я була самотня
В просторих шатах львівських бід
Ти був не сам
А я зеленоока
Шукала в тобі перли персеїд
Весела, загадково-щира
Сильна, вірна принципам своїм.
Ішла на каблуках,
висока, мила
Чоловіки аж падали до ніг
Не цілував мене у губи
Дивитись прямо не хотів
А я так нахабно й грубо
Розпорошила внутрощі твої.
0
0
197
