Майнор
Irin Makohonenko
Ти смакуєш банальністю І випльовуєш кров. У якій же тональності Ти загубила бемоль? Постав бекар і вирішиш проблему, Немов коректор для душі. Мінор і так по синім небу Розкинув басові ключі. Ну годі вже про ноти говорити, Ти їх ненавиділа завжди, Ти хтіла струни собою окрилити, Акордами, щоб стали ми. Скрипічний ключ не відкриває двері. Та, може, тільки нотний стан. Дієзи давно вже стерті, Невже це все був лиш обман? Божеволій від мелодії вітру. Це все те, що бажала ти. Тільки він, відімкнувши клітку, Стане променем твоєї душі. Ти потонула в ля мінорі. В житті його не зміниш на мажор. Тепер всі барви кольорові Стали для тебе просто сном.
2020-11-24 00:59:29
2
0
Інші вірші поета
Імпровізована спонтанність U - ти Щоб не плакать вона мовчала Фламенко 1
Інші поети
СКАЗОЧНИЦА
@skathochnitsa
Sara
@b_sara
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4023
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4223