Імпровізована спонтанність
Irin Makohonenko
Кажу прощай уже не вперше, Але востаннє обійму. Не гляну у вічі, бо так легше, Розвернусь і тихесенько піду. Не хочу мучити - не треба. Не треба зайвих поглядів та слів. Не хочу танців просто неба. Не хочу пташиний солов'їний спів. Любов твоя - це скло побите, Не видно зір, сонця, хмар та мрій. Не хочу я на місяць вити, З тобою ж важко без причин. Це була імпровізована спонтанність, Необдуманий дівочий крок, Це було зовсім не кохання, А легкий емоційний шок. Пояснювати все ж уже не буду, Бо кожна нота з мого сну, Акорд, мелодія, як чудо. Здається, линуть в пустоту.
2020-11-24 00:52:05
1
0
Інші вірші поета
Фламенко 1 U - ти Майнор Неспит
Інші поети
Natalochka
@Nata_Natochka
нnw αsω
@hnwasw14
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2189
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4868