Імпровізована спонтанність
Кажу прощай уже не вперше, Але востаннє обійму. Не гляну у вічі, бо так легше, Розвернусь і тихесенько піду. Не хочу мучити - не треба. Не треба зайвих поглядів та слів. Не хочу танців просто неба. Не хочу пташиний солов'їний спів. Любов твоя - це скло побите, Не видно зір, сонця, хмар та мрій. Не хочу я на місяць вити, З тобою ж важко без причин. Це була імпровізована спонтанність, Необдуманий дівочий крок, Це було зовсім не кохання, А легкий емоційний шок. Пояснювати все ж уже не буду, Бо кожна нота з мого сну, Акорд, мелодія, як чудо. Здається, линуть в пустоту.
2020-11-24 00:52:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2062
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4646