Маски
Ференіка Грушецька
Коли душа так просить ласки, Потрібно дати, бо загине. Коли вас просять зняти маски, Тоді зніміть й обличчя відпочине. Хіба собою бути важко? Забути про чужі думки І просто, легко зняти маски І викинуть у смітники. І весь цей пафос заховайте Подалі від чужих очей. Ви не лялька, то не грайте Спектаклі для усіх людей.
2019-05-26 18:03:10
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Nika_Antonni
Як же це приємно читати вірші, своєю, української мовою)))))
Відповісти
2019-12-19 20:23:29
Подобається
Ференіка Грушецька
@Nika_Antonni українська мова–це передозування натхненням😌
Відповісти
2019-12-20 09:39:43
1
Інші вірші поета
Літаю Юнак Моя маленька сповідь Пробачаю 2
Інші поети
Élodie
@Elodie22mdr
somewhere
@somewhere
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8399
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2015