Любов

Ференіка Грушецька

Вона ховає в серці смуток. І почуття й глибокі рани. Ніхто не скаже, що дуже круто терпіти все, що у житті нагряне. Вона мовчить, боїться болю і знову втратити контроль, коли хотіла просто волі і більш не грати дивну роль. Вона любила, любить й зараз, лише не скаже, не пересилить. Вона бродила і шукала тільки любов, яка окрилить.

2020-07-29 13:02:22

Інші вірші поета

Я повинна вже піти Епілог Літаю Не люби

Інші поети

Nanni

@Nanni

11:11

@light_blue

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

2350

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2791