Вільна
Н Ф
Туманний ранок зустріча похмуро, Суворо кличе до буденних справ, Й схиливши голову ідеш собі понуро, Час не стоїть - вже й дні підрахував. Немає неба - пелена суцільна, І мов з бетону простяглась стіна, Все думаєш, коли почуєш "вільна", Та дорога для того є ціна...
10.11.2022
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Н Ф
В мене був такий вчора)
Відповісти
10.11.2022, 14:29
1
Лео Лея
Воля завжди дається нелегко... Чудовий вірш 💖
Відповісти
10.11.2022, 20:15
1
Н Ф
Дякую)
Відповісти
10.11.2022, 21:27
Подобається
Інші вірші поета
Доля Чомусь до серця Я б хотіла знати... Закохалась
Інші поети
Schüra
@shura_smit
it'sdher _
@ddher_
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12391
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11434